Нажаль сьогодні пішов з життя Головний режисер театру, Народний Артист України, Почесний громадянин міста, легендарна людина, справжній майстер своєї справи, видатна постать театрального життя Дніпропетровщини – Жан Мельников!
Велика втрата для всіх нас! Скорбимо…
Шановні глядачі, шанувальники, близькі та друзі!
Ми вшанували пам’ять та провели у останній путь чудову людину… всіма нами любимого та знаного Мельникова Жана Олександровича.
2-го травня 2021 року, у Світле Пасхальне Воскресіння він пішов від нас.
Актор театру та кіно, педагог, головний режисер Дніпровського Академічного театру Драми та Комедії.
Жан Олександрович народився у 1936 році у Дніпропетровську. Залишився без батька в 5 років. Життю його навчала вулиця. З театром він познайомився в театральній їдальні, де працювала його мати. А свій творчий шлях розпочав у 1952 році.
За власну творчу багату біографію Він заслужив безліч нагород та звань. Народний артист України, Почесний громадянин Дніпра, член-кореспондент Національної Академії мистецтв України.
Серед знаних зіграних ролей: «Мир дому твоєму» – Тев’є; «Потрібен брехун» – Теофілос Ферекіс; «Занадто одружений таксист» – Поуні старший; «Трагедія про короля» – король Лір…. І ще більше ніж 150 вистав, в яких він приймав участь, як актор і як режисер. Він був закоханий у свою професію. Відкривав душу глядачеві та говорив своїм учням: «Сцена не виносить брехні»…
Зніматися у кіно Жан Олександрович почав в 50-х роках «Педагогічна поема», «Весна на Зарєчній вулиці», «Далеко від Вітчизни», «Злочин з багатьма невідомими», «Дід Мороз», «Один у полі воїн»
З 1954 року служив в Дніпропетровському Академічному театрі російської драми ім. М. Горького. Довгі роки Жан Мельников був художнім керівником, а останні роки, вже у Драмікомі, працював головним режисером театру.
У 1977 році Жан Мельников отримав звання Народного Артиста України, а в 2007 був нагороджений Орденом Дружби, Кавалер Ордена «За заслуги» ІІІ ступеня. Нагорода була призначена за особистий внесок у розвиток та популяризацію театрального мистецтва.
Жан Олександрович не тільки працював, а і жив у театрі. Театр був його другою домівкою, а колеги – другою сім’єю.
Він був не тільки талановитим у професії, він був вірним другом. А ще він був людиною з тонким природним чуттям фальші та нещирості і бачив людей, з недобрими намірами.
Він дуже любив життя і цінував час. Свій час він проводив в атмосфері мира, радості та творення.
В родинному колі, серед друзів, в улюбленому театрі Жан Олександрович добре поєднував багато ролей: і люблячого батька і чоловіка, і суворого наставника, і веселого балагура, і запального парубка, і звісно, талановитого актора та режисера.
Саме про нього: «Талановита людина – талановита в усьому.» Як він казав:-Коли ти виходиш на сцену, коли театр стає твоїм домом – все недобре йде.
Раптова смерть Жана Олександровича Мельникова стала великою втратою для близьких, рідних, та для всієї великої театральної родини. Це втрата не тільки для театру, а для всього культурного життя нашого міста.
Це була Людина Вищого ґатунку!
Він залишив за собою іскру Своєї душі, Свого таланту, Свого життя у кожному з нас.
Маестро, ми не прощаємося з Вами, бо Ми Пам’ятаємо!
